Гуцульська бринза
Гуцульська бринза – це дуже смачна й поживна їжа, яку люблять не тільки корінні Гуцули, а й багато Українців. Хтось же не чув про вареники або галушки з бринзою, кулеші (токана) з мачанкою і ще багато інших смачних страв. У меню багатьох ресторанів, обов’язково знайдеться картопля з бринзою, а можливо і салат заправлений бринзою.
Процес виготовлення гуцульської бринзи – захоплююча і дуже непроста справа. А починається все з народження грудочки свіжого овечого сиру, який увібрав у себе, все сонячне тепло і свіжість високих карпатських полонин, де все літо соковитими травами пасуться білі отари овець.
Щоб приготувати справжню гуцульську бринзу, насамперед для цього потрібно свіжоздоєне овече молоко, його проціджують через чисте густе полотно або товсту марлю в путері (дерев’яну бочку), потім помішуючи додають до нього клягом (сироваткова закваска), який заздалегідь готують з шлуночка молоденького теляти або ягняти, яке годувалося тільки молоком. Такий шлуночок обережно вибирають, разом з соком. Сік зливають у посудину, а шлуночок добре промивають. Потім до шлуночка знову заливають шлунковий сік, змішаний зі свіжим молоком і сіллю, а отвір міцно перев’язують.
Після цього його підвішують у колибі – над багаттям або в іншому теплому місці і витримують пару тижнів, щоб суміш загусла і утворилася ринге. Ринге розводять холодною водою для утворення густого кляга. Готовий кляг додають до свіжого процідженого молока (на 100 літрів молока 100 г густого кляга) і залишають киснути.
Коли з молока утвориться густий «холодець», його збивають паличкою з двома дірчатими кільцями на кінці, до тих пір, поки молоко не стане рідким і там з’являться маленькі крупинки сиру. Сир, що утворився в молоці, збирають в заздалегідь приготовлену широку посудину в якій легко формувати теплу соковиту грудочку білого кольору. Потім його кладуть в марлю або в чисте біле полотно і підвішують щоб стекла рідина. Через деякий час вологий сир викладають на дошку, ставлять у теплому місці і витримують кілька днів.
Коли сир добре викисне і на поверхні з’явиться жирна шкірка, його злегка очищають ножем, перетирають руками, солять за смаком. Бринзу можна зберігати “живою” не вареною, з часом вона стає дуже міцною на смак, а також її можна заварювати. Добре перетерши і перемішавши сир перекладають його в бербениці (дерев’яну посудину), зверху ставлять чисте дерев’яне денце, а на денце – гніт (камінь), так витримують близько 30 днів. І ось тільки тепер сир стає повноцінною бринзою, яку можна смакувати і пригощати нею гостей. Тримати «живу» бринзу можна в бербениці, або в скляному посуді, слабо солону, в холоді в погребі або ж її закочують в банки і варять.
Спробувати і купити справжню бринзу можна приїхавши в ЗОК “Сонячний”!
Відгуки про нас