+38 (097) 779 29 59
+38 (099) 279 29 59
+38 (097) 779-2959+38 (099) 279-2959
меню
toggle menu

Близниця і Петрос

Близниця — гора, на південний захід від Ясіня.

Вершина її — широка полонина. Влітку тут пасеться худоба, а взимку по зледенілих, обсипаних снігом відрогах лютують вітри, безперестанку гуде хурделиця.

Навпроти Близниці — гора Петрос, теж полонина. Про ці гори таке повідають.

Багато сотень років тому на високій горі в глибокій норі жив Страхопуд. Він і на людину, і на звірину був подібний. Голову мав людську, але величезну, як у здоровенного вола. Рот — як у ведмедя. Тіло його було заросле шерстю.

Ходило це страховище і на чотирьох, і на двох ногах. Вилізе зі своєї глибокої нори, спуститься близько до села, сяде на груночку й поглипує на людей. А коли зголодніє, так зареве, що аж земля здригається, дерева тремтять, листя з них опадає. Від такого голосу люди тікали, ховалися, щоб їх страховище не бачило.

А Страхопуд ревів і ревів: – Я го-о-ло-о-ден!..

Так вимагав нову жертву.

Щоп’ятої доби люди села по черзі віддавали йому вівцю, теля чи лошатко, а коли ні овець, ні телят, ні лошат не лишилося — волів, корів, коней. Мусили, бо коли б не дали, то, борони боже, Страхопуд міг ціле село передавити.

Скоро настав час, коли в громади залишилася єдина корова, а Страхопуд знову чекає на своєму груночку. Поглипував, поглипував на людей, а тоді голод відчув, заревів:

— Я го-о-ло-о-ден!..

Здригнулися люди від того голосу, але що мали діяти? Відвели на грунок останню корівчину.

Через добу Страхопуд знову спустився до села і зажадав жертви. Та люди не мали що йому дати.

Жили в селі сироти-близнята, хлопчик і дівчинка. Мати давно померла, батько теж. Діти від хати до хати ходили й ледве животіли біля людей.

Дізналися близнята, що в селі нема жодної тварини й нічого Страхопудові дати. Щоб врятувати село від лиха, діти вирішили піти до Страхопуда самі. Спочатку піде хлопчик, а потім дівчинка.

І поки люди думали, як бути, рушив хлопчик (а звали його Петриком) до того місця, на якому щодня вичікував жертву Страхопуд.

А дівчинка-сестричка жалібно дивилася вслід братчикові, і дуже стало їй шкода його. Зірвалася з місця й побігла.

— Петрику-у-у! — кликала.— Вернися!

Не вертався Петрик, ішов далі. Побігла дівчинка йому навперейми, вхопилася за нього:

— Я піду, Петрику, першою,— просила. — Бо легше мені самій умирати, ніж твою смерть пережити.

Пробував Петрик перечити, та дівчинка так благала, що він не мав сили далі опиратися. Мовив до неї:

— Гаразд, іди. Лише заговорюй його, доки можеш, а я щось придумаю.

Пішла до труночка дівчинка, а Страхопуд тільки її побачив, зараз перестав ревти. Дуже втішило його, що нарешті поласує людською кров’ю.

Дівчинка чемно привіталася, і це сподобалося Страхопудові. Не з’їв її відразу, а наказав іти стежкою, яку вмісив до своєї нори.

Але і в нору Страхопуд не пішов, а повів дівчинку на гору. Хотів полюбуватися своєю жертвою.

На самісінькій вершині гори чудовисько лягло на землю, щоб погрітися на сонці, бо в той день воно щедро палило.

Дівчинці сказав стати на величезну порослу мохом брилу і дивитися на нього.

Вилізла дівчинка на камінь, але дивитися на велетня не могла. Його великі очища запливали кров’ю, а все тіло було таке гидке й страшне, що розказати не можна.

«Аби швидше з’їв мене й не мучив»,— тільки й думала дівчинка.

А чудовисько не поспішало, спочатку наказало їй заспівати.

Від страху дівчинка не могла вимовити й слова. Але згадала, що Петрик наказав заговорювати Страхопуда, і якось із бідою заспівала. А сумно-сумно, бо серце не могло інакше.

— Ні, не сеї, а веселішої,— зажадав Страхопуд.

Та веселішої пісні в дівчинки не вийшло. Тоді розлютився Страхопуд, розгріб нігтями землю, зірвався на дві ноги і наблизився до своєї жертви, простягаючи довгі лапи. Дівчинка з переляку долілиць упала на землю і мовчки чекала смерті.

Вже чула над самою головою важке дихання, коли його розітнув дивний свист… І враз несамовито заревів велетень, закрутився на місці. Знову щось засвистіло в повітрі, і ще страшніше заревів Страхопуд.

Дівчинка зі страхом підвела голову, бо не розуміла, що сталося.

Страхопуд крутився на місці, ревів, а з обох його очей стриміли стріли і лилася кров.

І знову в повітрі свистіло, і стріли одна за одною втикалися в тіло чудовиська, аж поки не повалився Страхопуд тяжким своїм тулубом на землю.

Бив собою по землі й стогнав так, як стогнуть небо і земля, звори й ліси у велику бурю. Вже трохи отямилась дівчинка, глянула в той бік, звідки летіли стріли, і навпроти, на трохи нижчій горі, побачила братика Петрика. То він пускав стріли у чудовисько із саморобного лука.

А тим часом чудовисько так ударило собою, що досягнуло дівчинку.

Ще одну стрілу пустив Петрик, і Страхопуд упав замертво. Кинувся тоді братик до своєї сестрички, біг, біг, геть задихався, а коли добіг, зрозумів, що сестричка мертва.

Гірко заплакав хлопчик, гірко заридав, і так йому стало самотньо на світі, так тяжко, що з горя помер.

Надійшли люди, велетня-лиходія на шматки порубали і спалили на попіл, щоб і сліду не стало,

А дітей-близнят оплакали по звичаю гірському і в сиру землю поховали. Гори в пам’ять про них назвали: одну — Петрос,— з якої хлопець стріли пускав, а другу, на якій стояла його сестричка,— Близниця.



Відгуки про нас
Марина
Два года назад я впервые отдыхала в пансионате"Солнечный".И опять вернулась сюда в октябре 2021.Комфортные номера, продуманное питание,замечательная лечебная база,профессионализм сотрудников,все это осталось по-прежнему прекрасным!Новые впечатления?Огромное спасибо администрации пансионата за Викторию Соломаху!!!Скандинавская ходьба в Карпатах,утренняя зарядка на свежем воздухе,йога,танцы,киносеансы,арт-терапия- все, что она организовала,проводила с большой любовью,красиво и душевно !С искренней благодарностью и до новых встреч
Марина
Два года назад я впервые отдыхала в пансионате"Солнечный".И опять вернулась сюда в октябре 2021.Комфортные номера, продуманное питание,замечательная лечебная база,профессионализм сотрудников,все это осталось по-прежнему прекрасным!Новые впечатления?Огромное спасибо администрации пансионата за Викторию Соломаху!!!Скандинавская ходьба в Карпатах,утренняя зарядка на свежем воздухе,йога,танцы,киносеансы,арт-терапия- все, что она организовала,проводила с большой любовью,красиво и душевно !С искренней благодарностью и до новых встреч
Татьяна Жабская
Это было восхитительно. Я с удовольствием вернусь ,если Виктория продолжит работу с нами. Это ощущение и моё и моих друзей.
Алёна
Отдыхали с мужем 12 дней сентября 2021г. Номер хороший, уборка регулярно, смена белья часто. Еда в ресторане разнообразная, очень понравилось. Всё компактно:бювет, лечение, ресторан, номера, всё в одном месте. Очень понравился массаж и гидромассаж. Персонал весь отличный! Инструктор Виктория Соломаха " изюминка" санатория. Утренняя зарядка на свежем воздухе супер, как и походы, танцы, психологические релаксации. Ждём следующий отпуск, хотим опять к вам!
Марина Горова
Відпочивала в санаторії в вересні 2021р. дуже сподобалося. Затишне місце, знаходиться біля лісу, подалі від гоміну людей і авто. Додає затишку камін в холлі. А холодними ночами навіть включали опалення,хоча до опалювального сезону було іще далеко. Дуже зручно що процедури усі на місці . Душ шарко був божествений!!!! А Вікторія, організатор дозвілля,взагалі чудо!
Популярні пропозиції