+38 (097) 779 29 59
+38 (099) 279 29 59
+38 (067) 829-6203+38 (050) 446-7069
меню
toggle menu

Історії Закарпаття

Про Королівський замок і смерть короля Владислава Про Королівський замок і смерть короля Владислава

Королево недарма називали «королівської хатиною». В давні часи дуже часто перебували тут угорські королі.

Але найбільше полюбив Королево і цю околицю король Владислав.

Коли його господа дратували або державні справи втомили, збирав цілу свою родину, аж до маленької дитини, і переносився в Королівський замок. Там він міг у світі, спокійно відпочити.

Одного разу, коли він зі своєю сім'єю знаходився в замку, напали на цю околицю дикі татари. Видно, знали, якого високого чоловіка має гостем замок, тому що ні одного села на околиці не підпалили, ні під якимось іншим замком не зупинилися.

Налетіли під замок татари і хмарою його оточили.

Король Владислав не мав у замку війська і татари думали легко його полонити. Увірвалися до стіни, почали нишпорити по всіх кімнатах, будівлям — нету. Королевська прислуга — тут, королівські кухаря, ловці — тут, а сам король і його родина ніби під землю пішли.

Випитують татари королівську прислугу, мучать, але ніхто нічого не знає або не хоче знати.

Вирізали, винищили розлючені татари всіх до одного, кого в замку знайшли, замок підпалили, розбили, і як хмарою прийшли, так хмарою відійшли.

Минали дні, минали роки, століття пройшло, коли один чоловік почав копати на тому місці, де колись були замкові підвали. Докопал, що земля під ним захиталася, відкрилася. Ледве встиг відскочити, щоб не впасти в глибоку яму.

Побіг скоро за людьми. Зійшлися люди, радяться, хто злізе в яму, але ніхто не наважується. Нарешті знайшовся один сміливець — за великі гроші дав себе спустити на мотузці.

А витягли його звідти ні живого, ні мертвого. Ледь міг розповісти, що бачив, так злякався. Сказав, що внизу є широка кімната — світла, як сонце до неї світить. На оксамитовій канапі лежить мертвий король Владислав. Вся його родина сидить за дивані, всі до одного мертві, але сидять, як живі, в золотому вбранні, тільки обличчя страшенно бліді.

Одні вірили, інші не вірили, але слухали і перепитували.

А на другий день до замку прийшло ціле село, щоб викопати вхід в тій підземній кімнаті. Заходили туди з великим страхом. І знайшли тільки порожнє приміщення — ні кімнати, ні стільців, ні короля, ні кого іншого.

А людина, яку спускали туди, божився, що розповів чисту правду, все те в кімнаті бачив. Це був правдолюбівий людина, і йому й далі вірили.

Ще й зараз можна почути від людей, що король Владислав з усією родиною лежить десь під стінами замку.

Чому грім розбив Невицький замок Чому грім розбив Невицький замок
Високо над Ужем, на стрімкій горі, що поросла зеленим буковим гущаком, мовчазно здіймаються вищерблені часом і негодою стіни Невицького замка. Ці невмирущі свідки середньовічного лицарства увібрали в себе багатий відгомін жорстокості феодалізму, народних мук і гордості боїв проти свавілля.
 Легенда про Кошачий замок Легенда про Кошачий замок
Сьогодні майже немає по ньому й сліду. Бо й сама назва помалу губиться в пам’яті молодших поколінь. Називався так невеликий пагорб на північний захід від Мукачева — в долині між Чернечою горою, Чернеком і Жорниною.
 Легенда про підземну путь від Мукачівського замку до пекла Легенда про підземну путь від Мукачівського замку до пекла
Одна з легенд розповідає, що сталося раз у замку, коли князь Корятович був у поході. Серед ночі люди почули дивні звуки, ніби хтось лупає скелю. Стражі, що проходили коло студні, тільки побожно хрестилися,— ніхто з вояків не зважився спуститися в колодязь.
Олекса Довбуш та Іван Рахівський Олекса Довбуш та Іван Рахівський
Перший леґінь йому був Іван Рахівський. Цей Іван Рахівський служив за вівчаря в одного ґазди та був такий бідний, що вже не було й біднішого від нього. Голий, як бук, та чорний, та сонцем смажений, та дощами січений, вітрами сушений.
Жорнинський злодій-лицар Жорнинський злодій-лицар
На північний захід від Мукачева височіє гора Жорнина. Про неї ходить по навколишніх селах цікава легенда. Народна фантазія населила дикі романтичні околиці тої гори розбійниками та оповідями про величезні скарби, що криються в печері за дверима залізними, як зерно в засіках. Дехто запевняє, що ті залізні двері вже знайшли, але тільки вернулися на те місце знову з інструментом, гадаючи їх відкрити,— по дверях не стало й сліду, хоча хвильку тому не тільки своїми очима їх бачили, а й руками торкали.
Довбушева сила Довбушева сила
Коли Довбуш мав дванадцять років, він пас у пана Манчуківського маржину. Раз ведмідь убив йому вола саме на Кедроватій полонині. За це увечері пан Манчу-ківський не дав Довбушеві їсти, а зв’язав руки і ноги, поклав на колоду і дуже бив. Потім пустив з Кедроватої клубком у бердо, але бук затримав Довбуша, а сильний дощ очуняв його. До батька Довбуш не вернувся, ходив по лісах, збирав ожини та їв.
Чому на огорожі пасік можна побачити череп коня Чому на огорожі пасік можна побачити череп коня
Смак меду і користь від нього люди визнали ще в глибокій давнині. Випадково знайшовши мед диких бджіл, що селились у лісах, вони стали потім шукати його, і це заняття перетворилося на другий, після полювання на звіра промисел. Ним займались цілі лісові поселення.
Романтичний Сент-Міклош — Чинадіївський замок середньовічного кохання Ілони Зріні Романтичний Сент-Міклош — Чинадіївський замок середньовічного кохання Ілони Зріні
Закарпаття відоме не лише своєю неймовірно красивою природою. Тут дуже багато історико-архітектурних пам’яток, зокрема замків. Замок у містечку Чинадієво не є найпопулярнішим з них. Та той, хто сюди завітає, зрозуміє, що «Сент-Міклош» — одна з найвизначніших і найцікавіших пам’яток Закарпаття. Вона має свою неповторну атмосферу, свою ауру, свій шарм.
Канков Канков

Коли дехто із вас не чув сеї назви і не знає, де шукати замок Канков, то не дивно. Бо замок мав багато інших назв. Звали його і Севлюським, Угочаським, і Севлешуйварським…

Можна подумати, що, коли цей замок мав так багато різних назв, то мав би бути дуже великим або,бодай, стояти на дуже високій горі.

Про Мукачівський замок Про Мукачівський замок
Станеш на рівнині з південного боку від Мукачева, глянеш на могутню красу Мукачівського замка, названого в народі Паланком, і не стримаєш хвилювання: таж стоїть він тут цілу тисячу літ, більше тисячі. Понад десять століть минуло з того часу, як верховний вождь мадярів князь Алмош із сімома своїми племенами перейшов Карпати. І надумав він дати людям сорокаденний відпочинок, а заодно принести великому богу мадярів Годуру жертву подяки за те, що боронив їх у дорозі через гори. За старим звичаєм, то була велика жертва на вогні,
Колочава Колочава
Ріки в горах бистрі. І дощі в горах часто. Підмивають береги — тече вода каламутна. І наша ріка гірська. Колись вона підточила берег, на якому стояла церква. Тепер і сліду від тієї церкви не залишилося — зсунулася в ріку, і вода її понесла. За то, що вода у ріці вічно каламутна, змішана з глиною і камінням, інакше — колочена, назвали ріку Колочавкою. А потім і село на березі ріки назвали Колочавкою, та коли воно розрослося, то стали його називати Колочавою.
Хто насправді копав Мукачівський замковий колодязь Хто насправді копав Мукачівський замковий колодязь
Коли вирішив князь Корятович копати криницю, довго шукав потрібних людей. То була неймовірно тяжка робота — пробивати тодішніми примітивними знаряддями тверду скелю на 80 м углиб. Спочатку сяк-так робота йшла, відтак почала перемагати людей, бо камінь був твердіший, аніж деякі знаряддя, і не можна було його подробити. Врешті дійшли до такого твердого скельного пласта, що зовсім не піддавався. Люди заявили, що далі працювати не зможуть.
4 легенди про нарцис та Нарцисову долину 4 легенди про нарцис та Нарцисову долину
Перша легенда розповідає, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення. Закохався, помер на березі від туги.
Рахів Рахів
Де Біла Тиса зливається з Чорною в одну Тису, наліво й направо розступаються високі гори. Вони колом обходять широку улоговину, в якій, обабіч Тиси, давно вже стоїть місто Рахів. Давнє місто, давня і його назва. Ось про що каже одна з легенд.
Клеменова гора Клеменова гора

Біля Боржави, між селами Бенею і Квасовом, є невелика гора, що зветься Келеменова.

Люди повідають, ніби ще в ті часи, коли на наш край напали татари, тут було викопано яму, де поховали пани свої скарби і переховувалися самі. Але грошей пани взяли багато, а наїдку мало,— жаліли місця. Так і повмирали з голоду та спраги.

Про князя Корятовича Про князя Корятовича
Не за тридев’ять, і не за тридесять земель, а на Закарпатській Україні жив цар Володар. Добре жилося людям при ньому. Виганяли стада на пасовиська, а під горами ріс виноград, на долинах колосилося жито, пшениця, всяка пашниця. Але помер старий цар Володар, настав новий. А цей новий цар змія Веремія з Дунаю витягнув, до мукачівських гір послав і сказав русинам кожного місяця змієві в данину дванадцять немовлят давати.
Озерце у Невицькому Озерце у Невицькому
Одна з легенд про Невицьке стосується озерця під замком, посеред якого ніби плавав острівець. То пам’ятка про нещасну Олену, красну й мужню доньку лицаря Гришка, що колись був паном у тих краях.
Легенда ужгородського замка Легенда ужгородського замка

У XVII столітті паном Ужгородського замка був капітан Другет, лицар статечний. Мав він дуже красну доньку, про красу якої оповідали аж у далеких краях.

У тих часах переходили через кордон польські війська й нападали на наші міста.

Берегово Берегово

Колись на місці теперішнього Берегова простягався широкий степ. Сюди пригнав із сусідніх Великих Берегів своє стадо на пасовисько якийсь Сас.

Тут його стадо зустрілося з іншою чередою, яку господар пригнав сюди теж пасти.

Як постали гори Марамороша Як постали гори Марамороша
Було то давно, дуже давно. Ще сього світу й не було. Лиш бог небесний носився на своєму троні над великим морем. Йому служили всі ангели, а межи ними найславніший був Луцифер.
Про село Страбичово Про село Страбичово
Давно-давно, багато сотень років тому село Страбичово, що розтягнулося вздовж шосейної дороги Мукачево — Чоп, було не на тому місці, де тепер, воно й не називалося ще таким іменням.
Синевирське озеро Синевирське озеро
Серед дрімучого лісу стояла хатка, а в ній чоловік жив, на ім’я Микола, зі своєю жоною Марією. Жили тут уже чотирнадцять років, і пан, якому належали навколишні ліси, про них нічого не знав.
Гора Плечі Гора Плечі

Над Раховом височить гора Плечі.

Її, мабуть, тому так називають, що на вершину все виносять на плечах. Навіть кінь туди не вийде — гора дуже крута.

Загибель Хустського замка Загибель Хустського замка
Славетний був розбійник-опришок Грегор Пинтя. Він грабував палаци й панів. Одного разу він потрапив у руки панам, і вони посадили його у в’язницю Хустського замка й мали повісити. Але Пинті пощастило втекти, і він вирішив помститися панам.
Червона скеля Червона скеля
Це було давно, дуже давно, ще в ті часи, коли воєвода Хуста безпечно жив у збудованому ним високому замку зі своїми численними слугами й воїнами. Сім’я у нього була невелика — дружина й двоє маленьких дітей. В обох дітей, хлопчика і дівчинки, були на правім плечі однакові родимки.
Севлюський замок Севлюський замок
У той далекий час, коли татари та турки нападали на мирні оселі, тут-там виростали замки для оборони від ворога. Саме для цього був збудований Севлюський замок, який ще називали Канков.
Драгівський монастир Драгівський монастир

Коли ще давно татари напали на нашу землю, то ченці, що жили у Драгові, втікали од татар. У глибокій зворині на дуже красному місці зробили монастир.

У Драгові жив великий пан на ймення Лошвай. Жив він самотній, серце мав зле, тому ціле село його боялося. Хто до нього не прийшов, пан хапався до зброї. Лише один чоловік із села, його кум Ференцик, міг із ним говорити.

Ужгородський міст Ужгородський міст
В давнину мости будували з дерева. Таким же був і перший міст в Ужгороді. У 1361 році в місті вже було побудовано два мости: великий і малий. Великий перетинав річку Уж приблизно в тому ж місці, де сьогодні стоїть пішохідний міст. Він сполучав старе місто на правому березі Ужа з новим містом – на лівобережжі. У 1691 році одна з вулиць правобережжя так і називалася – Мостова, а пізніше Велика бруківка, так як вела до великого мосту через річку Уж (сьогодні пішохідний міст).
Міст у Мукачево Міст у Мукачево
У сиву старовину мости будували повністю з дерева. І, якщо в Ужгороді річка Уж протікала через місто багато століть, то в Мукачеві все було не багато по-іншому. Потрібно сказати, що річка Латориця, яка зараз ділить місто навпіл, в давні часи протікала біля підніжжя гір Галіш, Ловачка, Червона. З економічних міркувань – з метою зведення водяних млинів – в 17 столітті за допомогою каналів Латорицю відвели ближче до міста. В результаті чого Мукачеву часто погрожували паводки, а в багатьох місцях територія міста була підтоплена.
Як Говерла отримала свою назву Як Говерла отримала свою назву
Барон Янош Нодь з далекого міста довідався, що ніхто з мадярів ще не побував на найвищій, тоді ще безіменній горі в Карпатах. Він і надумав собі першим вийти на вершину і назвати її своїм ім’ям. Взяв із собою двадцятеро дужих слуг, кожен зі слуг взяв двох коней — для себе і для харчів та спорядження — і рушили в дорогу.
Полонина Камінь Полонина Камінь

У пасмі гір між Раковом і Косівською Поляною на горі Камінь є видолинок, предками названий Корито.

Видолинок і справді подібний на величезне корито, видовбане в землі — довге до двісті, широке більше п’ятдесяти і глибоке кілька кроків. На полі Корита росте густа соковита трава, а в ній — безліч золотоголових стеблин нечуйвітру, польових ромашок, є кущики запашного чебрецю, кущі жерепа. Є й інше зілля, що годиться від різних недугів

Гора Близниця Гора Близниця

Два брати-близнюки кохали одну дівчину. А були вони такі схожі один на одного, що дівчина кохала обох.

Одного разу вона їм сказала, що одружиться з тим, хто принесе їй з гір шовкову косицю — едельвейса.

 

Дракула і Закарпаття Дракула і Закарпаття
Сьогодні в багатьох уявах Дракула – елегантний вельможа, одягнений у фрак з холодним дотиком рук, незвично виступаючими кликами і поглядом блискучих очей, від якого спиняється кров. Таким його змальовують автори романів та режисери фільмів жаху, копіюючи “безсмертний” твір ірландця Брема Стокера, написаний століття тому. Однак образ графа-вампіра мало в чому схожий на свій прототип-людину, яка існувала насправді.
Про Поляну Про Поляну

Давно то було. Один чоловік прийшов на поляну. Там було поле. Хиж ще не було. Він собі поставив хижу, розгаздувався, і від нього розмножувався народ. І так заснувалася Поляна.

Коли він купив собі овець на ціле пасовище, з вівцями відправив на полонину дванадцятирічного хлопця.

Замкова гора в Мукачево Замкова гора в Мукачево
Колись дуже давно, в часи, про які вже втратилася пам’ятка, коло виходу з-поміж гір на широку рівнину Дунайської долини, де лежить місто Мукачево, оселився зі своїм військом чужоземний князь. Він підкорив усіх жителів околиці Мукачева й наказав їм будувати для нього замок-фортецю, бо йому ніде було жити.
Скеля Бабка Скеля Бабка
Над селом Буківцем височить Буківська полонина, на якій є Руська путь, Водяна долина, Миндак і Зелеман. А узбіччя її рясно вкрите величезним камінням-валунням. Одна з цих скель-валунів є на Миндаку й зветься Бабкою.
Кам’яні двері до скарбів Кам’яні двері до скарбів
Закарпатська Гуцульщина знаменита своїми важкодоступними горами, вкритими густими лісами. Саме тут знаходили свій притулок народні месники – опришки. Серед них був і знаменитий Олекса Довбуш – український Робін Гуд. Разом зі своїми хоробрими хлопцями він приніс чимало клопоту місцевим багатіям, які знущалися над бідним народом. Неодноразово наша Чорногора рятувала опришків від переслідувань урядових військ.
Вакх у Горянах або Чому на Закарпатті чудове вино Вакх у Горянах або Чому на Закарпатті чудове вино
Дуже давно, тоді, коли боги стародавніх греків сиділи на Олімпійській горі й панував серед них громовик старий Зевс, багато прикростей і клопоту всім завдавав п’яничка і гультяй Вакх. Надаремно намагався Зевс умовити його не зловживати доброзичливістю богів. Вакх посилався на те, що він бог виноградарства й виноробства і йому не пристала тверезість. Що, мовляв, було б, якби він проповідував вино, а сам воду пив?! В очах людей він був би брехуном! Отак відповідав непутящий бог і продовжував свої вакханалії. Надокучило це старому Зевсу. І вирішив він випровадити непокірного бога на заслання. Але куди? Не можна ж його вислати туди, де люди займаються виноградарством!
Як виникли Карпати Як виникли Карпати
Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берест і тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на стругов та іншу дрібну й велику рибу. Власником долини був велетень на ймення Силун. Коли йшов Силун, від його кроку земля здригалася. Розповідають, що Силун хороший знав толк в господарстві. Мав безліч усякої худоби. Череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами. А птиці! Тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах. Жив цей ґазда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до самих хмар. Палац був вибудуваний н
Гуцульські Ромео і Джульєтта Гуцульські Ромео і Джульєтта
Якщо подорожувати по дорозі Ужгород-Рахів, то, проїжджаючи поблизу села Костилівка, можна помітити хрест на самотній скелі. Саме цю гору і називають Скелею Кохання, адже, як свідч
Відгуки про нас
Лідія Бабич
Через карантин санаторій не працює. Додзвонитися неможливо. Нас не повідомили завчасно. За 2 тижні до заїзду вимушені шукати, питати. Це не гідне відношення до клієнтів. Таке враження, що сидять нишком, щоб лише завдатки не повертати. Я дуже незадоволена.
Екатерина Федоровна Рало
Отдыхали с подругой в мае 2019г. В основном, все понравилось: питание отличное,разнообразное,ресторанное(сервировка,подача блюд-отлично).Что касается процедур-девочки старались.Не хватило досуга,его вообще не было.А так отдых удался!
Популярні пропозиції